Збірник наукових праць з гуманітарних дисциплін "Славута"

Грошова культура як продукт соціальних відносин

УДК 316.334.2 Г. О. Перевязко, магістр

Кафедра соціології

Дніпродзержинський державний технічний університет

Грошова культура як продукт соціальних відносин

У сучасному глобалізуючому світі гроші перетворилися в потужне джерело фор-мування стереотипів у повсякденній свідомості про статусну ієрархізацію й соціальні ролі, що виявляють вплив на все різноманіття форм соціальної поведінки. Гроші впливають на формування моральних цінностей, перетворюючись у мотиватор активної соціально-економічної діяльності.

Продовження зв`язку, тобто дій і реакцій більшості індивідів у суспільстві забезпечують гроші. Вони можуть змінювати бажання й почуття, перетворювати морально благе в морально неспроможне, виродливе – у прекрасне, світ – у насильство. Або так само відновлювати підстави для об`єднання щораз, коли відбувається роз`єднання, так якби вони мали алхімічні властивості. Остання загадка грошей з`являється тоді, коли ми розглядаємо їх як інструмент або засіб усіх цих операцій, включаючи обмін. У цьому полягають магія грошей і їх влада над усім іншим.

Обраній темі присвячена значна кількість публікацій, у яких на основі різних наук (економіки, психології, культурології, соціології) розглядаються особливості грошей та монетарної культури. Проблемні аспекти грошей висвітлюються в працях українських та закордонних дослідників. Зокрема, для визначення теоретико-методоло-гічної бази дослідження грошової культури важливими є теорії грошей у класичній та сучасній соціології. К. Поланьї, Ф. Бродель та С. Московічі визначали гроші як універсальну міру усіх речей і засіб досягнення всіх цілей. М. Маклюєн та Ю. Хабермас розкривали сутність грошей на основі соціальної комунікації. К. Маркс називав гроші «загальним еквівален-том товарів», визначив функції грошей. Г. Зіммель аналізував те, як гроші стають універсальним посередником у світі сучасної культури. М. Вебер визначив ситуації, коли гроші використовуються не тільки як засіб обміну, але й з метою соціального престижу. Сучасні дослідники такі, як: С. Б. Абрамова, Ю. А. Васильчук, В. В. Гончаров, Н. Н. Зарубина, М. С. Шкребець розглядають гроші як соціальну цінність пов`я-зану з комунікацією, з глобалізацією та трансформацією, виявляючи їх методологічну сторону та функціональність як сьогодні так і у постсучасному суспільстві.

Метою статті є розгляд грошей як продукту соціальних відносин.

Маючи свою особливу форму руху від однієї людини до іншої, гроші виражають певний спосіб спілкування. Незалежно від своєї форми (матеріальної чи символічної), вони є своєрідним інструментом суспільної взаємодії людей. І в цьому виявляється їх непересічна цінність для суспільства.

Гроші є засобом реалізації вольових, розумових зусиль людини. Вони однаково успішно обслуговують як творчі, так і деструктивні людські дії та вчинки. У цій ролі вони творять або руйнують людину як особистість, впливають на формування її ін-дивідуальної системи цінностей, ієрархію її особистих пріоритетів і цілей. Усе залежить від співвідношення розумово-вольових зусиль і грошового інтересу в діяльності людей [32, с. 381].

Так як гроші виражають соціальні відносини, це припускає наявність економічних і владних структур, а також відносин обміну й соціальних мереж. Соціальні мережі при цьому служать каналами поширення інформації, нагромадження взаємних зобов’язань і соціального капіталу, формування соціальних установок до грошей. А зовнішні соціальні умови визначають внутрішні, сутнісні риси грошей як соціального відношення. «Гроші – соціально сконструйована категорія, створена соціальними зв`язками між грошовими й іншими економічними агентствами в суспільстві» [19, с. 54].

На думку Дж. Смифина, «вивчення грошей як соціального відношення припускає аналіз двох їх взаємозалежних значень. По-перше, гроші є соціальним інститутом, зробленим неринковими діями, який не підкоряється економічним законам виробництва, обміну й споживання. По-друге, грошовий обмін включає соціальні відносини і якісно відрізняється від чистого обміну або бартеру, розглянутих в економічній теорії» [26, с. 280].

В загальному виді механізм впливу грошей можна описати як редукцію якісної своєрідності соціальних і культурних відносин і зв’язків до кількісних і знеособлених [2, с. 118]. В останні роки цій точці зору протиставляється позиція американської дослідниці В. Зелизер, що пропонує концепцію «множинних грошей», згідно з якою «гроші, використовувані для раціональних інструментальних актів обміну, не вільні від соціальних обмежень. Це лише особливий тип соціально формованих грошей, який зазнає впливу відповідних мереж соціальних відносин і свого власного набору цінностей і норм» [23, с. 47–48].

Множинність грошових одиниць, згідно В. Зелизер, включає три процеси: випуск різних грошових одиниць; використання грошових сурогатів грошей і цільовий розподіл грошей. Однак поняття множинності не повинне обмежуватися тільки цими процесами, в аналіз слід включати й різноманіття соціальних установок до грошей. У певному змісті «багатомірність грошей» і фізична множинність форм грошових одиниць – паперові купюри, монети, облігації, акції, векселі й т. п., є причиною формування різноманітних соціальних установок до грошей, обумовлюють відмінності в стратегіях фінансової поведінки. Це пов’язане не тільки з тим, що люди роблять різні кошти для різних типів соціальної взаємодії, що було відзначено багатьма авторами, але й з існуванням множинності соціальних установок до грошей, які взаємозалежні з фінансовою поведінкою [25, с. 64].

Гроші мають здатність зв’язувати людей один з одним. Незнайомі, що не мають нічого загального між собою люди можуть вступати в контакт за допомогою грошей – взаємно корисний і необхідний. Гроші створюють, таким чином, передумови для інтеграції індивіда в суспільство. «Гроші, – пише А. Шептун, – це річ, яка має свою особливу форму руху від однієї людини до іншої й виражає певний спосіб спілкування [22, с. 17]. Річ, яка, незалежно від своєї матеріальної або символічної форми, служить інструментом суспільної взаємодії людей за допомогою обміну. Це і є «джерелом величезної цінності грошей для суспільства» [14, с. 18].

Являючи собою основу суспільства і його суть, гроші перетворюють масу роз’єднаних індивідів у соціальне ціле. Вони формують універсальні зв’язки між людьми й предметним світом, самі не володіючи якісною визначеністю, «найвіддаленіші один від одного речі знаходять у них загальну основу й вступають у контакт один з одним. Гроші в силу своєї абстрактності й універсальності мають здатність урівнювати людей. Мова грошей зрозуміла усім і скрізь, подібно музиці й математиці, вони не мають потреби в перекладачах і посередниках. Одночасно завдяки грошам відбувається особисте звільнення індивіда від маси соціальних, моральних, ідеологічних зв’язків, спрощується шлях до задоволення будь-яких бажань і потреб. На цій підставі Г. Зиммель надає грошам значення сили, що емансипує: «вони дозволяють існувати відносинам між людьми, особисто їх не зачіпаючи» [11, с. 68]. Володіння ними дозволяє включитися в соціальні зв’язки. Цією властивістю грошей пояснюється, зокрема, давно відомий соціологам феномен підприємницької активності етнічних і релігійних меншин. Адже навіть якщо на спілкування з подібними меншинами накладені обмеження, якщо релігія або звичай пропонує уникати їх – потреба в грошах змушує звертатися до них і підтримувати з ними відносини.

Крім того, для тих, хто інтегрується в суспільство за допомогою грошей, вони виявляються й найважливішим засобом самоідентифікації. Виявляючись способом самоідентифікації, гроші визначають і властивості особистості – того соціального типу, який спеціалізується на їхньому нагромадженні. Але на думку Московичи: «Гроші не існують як машина або будинок. Їх можна придбати, але не можна занадто довго “збирати”» [32, с. 398]. Гроші збільшують значення далеких соціальних зв’язків на шкоду близьким. Сучасна людина частіше встановлює контакти з максимально вилученими суб’єктами, захищаючи себе від ризику надмірної близькості й залишаючи за собою можливість перервати відносини в будь-який момент. Дійсно, гроші здатні інтегрувати людей у суспільство, разом з тим звільняючи від особистих залежностей. Але це інтеграція й воля, засновані на відчуженні.

Гроші як продукт соціальних відносин, не тільки відчужують, але й мають властивість протиставляти людей один одному, сіяти недовіру й ворожість. Мова йде не тільки про заздрість незаможних до багатих. С. Московичи відзначає, що задоволення нажитим визначається тільки співвідношенням із втратами іншого [32, с. 410]. Процвітаючим властиво не тільки випробовувати почуття переваги над менш щасливими, але й приписувати останнім негативні якості – дурість, боягузтво, нерозторопність та лінь і т. п.

Механізм суспільної взаємодії, що здійснюється завдяки грошам, як правило, зводять до присвоєння і відчуження, завдяки яким те, що належало індивіду, стає чужим, а чуже починає належати йому [1, с. 39–40]. Гроші вносять певний порядок у процес розподілу суспільних цінностей, визначають кількісні межі можливого в діях людей, реалізують принцип еквівалентності відчужених і присвоєних благ в умовах ринку. У цій своїй функції вони реалізуються як механізм соціонормативної регуляції суспільства, що надає їм безумовної цінності. Вони виражають якісну безмежність можливого в діях людей, виступають стимулом і спонукальним мотивом багатьох видів діяльності – як гуманних, так і антигуманних [9, с. 37].

Запропонована Зелизер соціальна класифікація «множинних грошей» по їх джерелу й цільовому призначенню лише адаптує універсальні й безособові гроші до різноманіття соціальних зв’язків і ролей. Затверджуючись у якості універсальної цінності, способу зв’язку між людьми, гроші відчужують соціальні відносини, формуючи їх безособовий, «речовий» тип [25, с. 281]. Вони виявляють властивість відчужувати соціальну й культурну мотивацію, паралізуючи, таким чином, волю людини. Коли гроші зі статичного скарбу перетворюються в динамічний капітал, людина відкриває для себе їх головну таємницю – здатність до самозростання.

Відчужуючи більшість особистісних соціальних зв’язків, гроші актуалізують довіру – основу відношення людини з ними як абстрактною експертною системою. Ця довіра не до суб’єктів конкретних відносин або до певної грошової одиниці, а до грошей взагалі, які повсюдно й безумовно зізнаються в якості універсального еквівалента, засобу реалізації будь-яких цілей, досягнення будь-яких бажань. Але «довіра до грошей» принципово відрізняється від довіри й віри в традиційному розумінні, оскільки має на увазі свідомість постійного ризику, пов’язаного з коливанням курсів валют, обвалом біржових котирувань, крахом банків, махінаціями неохайних ділків і т. д. Постійна настороженість, увага до змін фінансової ситуації й готовність негайно реагувати на них – характерна риса сучасної людини, незалежно від професії й матеріального становища [9, с. 43].

На закінчення відзначимо, що обидва представлених підходи слушні й справедливі. З одного боку, гроші можна розглядати як уніфікований, однорідний і безособовий елемент економічного обміну [5, с. 76–77]. У цьому випадку вони нейтральні до соціальних відмінностей і деперсоніфіковані. А з іншого боку, їх можна аналізувати як багатогранний елемент, вивчати множинність форм їх прояву й способів використання. Гроші не можна вирвати із соціального життя, вони вкорінені в соціальних відносинах, згідно із другим підходом вони суть соціального явища.

Гроші є однією з найважливіших цінностей життя людини в суспільстві (цінність – те, що значущо для більшості людей), дозволяють порівнювати, виражати всі інші цінності, координувати й субординувати їх аж до цінності людського життя: якщо людина є мірою всіх речей, то гроші – мірою самої людини, – пише В. Корольов» [28, с. 282]. І із цим важко не погодитися. Не менш переконливим є й та обставина, що гроші успішно реалізують усі функції культури. Дійсно, гроші зв’язують людей (комунікативна), поєднують їх (інтегративна), забезпечують соціалізацію людини (адаптивна), сприяють передачі суспільного досвіду, діяльних здібностей (трансляційна), руйнують суспільство й людину («демонічна» функція) і ін. [14, с. 40].

Саме те невимовне ні в якому грошовому еквіваленті, неоплачений зміст і забезпечує істинно соціальне буття. Ф. Теніс затверджував, що суспільство є «минущий й ілюзорний» зв’язок між людьми – воно є таким остільки, оскільки ґрунтується на грошовому обміні [22, с. 21]. В протилежність йому спільність є продуктом зв’язку людей, заснованої на єдності їх життєвого світу, долі й повсякденному житті, на живих безпосередніх відносинах. Функціонування грошей не повинно зводитися до сукупності обмінних операцій. Воно припускає встановлення стійкої взаємодії між людьми, наявність соціальних мереж та відносин. Н. Додд з цього приводу писав: «Гроші служать мостом між транзакціями суспільства, здійснюваними на різних територіях, у різні тимчасові рамки, дистанції, які зв’язані монетарними соціальними мережами» [1, с. 41].

Даний підхід ґрунтується на тому, що гроші не тільки відбивають вартість товарів, але й виражають соціальні відносини, мають здатність зв’язувати людей один з одним або відчужувати більшість особистісних соціальних зв’язків. Тому гроші, без сумніву, є продуктом суспільства, вони вбудовані в соціальні відносини, але соціальні відносини й зв’язки не можуть вичерпуватися властивостями, які мають гроші.

Таким чином, соціальні зв’язки тим і відрізняються від економічних, що не обмежуються обміном за вартістю, а завжди припускають відносини, що не зводяться до кількісного грошового виміру компонента. Тобто, тільки суспільство формує гроші, але: при економічному підході гроші функціонують в суспільстві, виконують в ньому певні функції (наприклад, інтеграції або соціалізації), а гроші як соціальний феномен конструюються самим суспільством, соціальними відносинами. Тут вже економічні властивості грошей зумовлюються тим соціокультурним простором у межах якого здійснюється грошовий обмін.

Література:

1. Абрамова С. Б. Деньги как социальная ценность: поколенческий срез проблемы / С. Б. Абрамова // Социологические исследования. – 2006. – № 7. – С. 37–41.

2. Аникаева Е. А. Основные подходы к исследованию денег в социологии / Е. А. Аникаева // Экономическая социология. – 2008. – № 1. – С. 114–123.

3. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть / Ж. Бодрийяр; [перевод и вступительная статья С. H. Зенкипа]. – М. : Добросвет, 2000. – 387 с.

4. Васильчук Ю. А. Социальные функции денег / Ю. А Васильчук // Мировая экономика и международные отношения. – 1995. – № 2. – С. 35–44.

5. Верховин В. И. Структура и функции монетарного поведения / В. И. Верховин // Методика и техника социологических исследований. – 1993. – № 2. – С. 67–73.

6. Гончаров В. В. Феномен денег в контексте социально-филосовского анализа: проблемы методологии и возможные варианты решения / В. В. Гончаров // Наука. Релігія. Суспільство. – 2008. – № 1. – С. 35–40.

7. Зарубина Н. Н. Влияние денег на социальное конструирование времени. Динамика нелинейности / Н. Н. Зарубина // Социологические исследования. – 2007. – № 10. – C. 51–61.

8. Зарубина Н. Н. Деньги как социокультурный феномен: пределы функциональности / Н. Н. Зарубина // Социологические исследования. – 2005. – № 7. – С.13–21.

9. Зарубина Н. Н. О мифологии денег в российской культуре / Н. Н. Зарубина // Социологические исследования. – 2007. – № 3. – C. 43–52.

10. Зелизер В. Создание множественных денег / В. Зелизер; [перевод М. С. Добряковой] // Экономическая социология. – 2002. – № 4. – С. 58 –72.

11. Иванов В. М. Деньги и кредит: Курс лекций. – 3-е изд., испр. и доп. / В. М. Иванов. – К. : МАУП, 2003. – 288 с.

12. Королев В. К. Деньги в хозяйственной культуре / В. К. Королев // Философия хозяйства. – 2002. – № 5. – С. 279–286.

13. Московичи С. Машина, творящая богов / С. Московичи; [пер. с французского Т. П. Емель-яновой, Г. Г. Дилигенского]. – М., 1998. – 560 с.